<< Главная страница

IВАНОВI ФРАНКОВI



Категории Микола Вороний ()Ў ./ 10 Клас ()Ў ../../SCHOOL/10class/

Оригинал Вiдповiдь на його Посланiє La poesie n'a pas la verite pour objet, elle n'a qu'elle-meme. Charles Baudelaire Hi, мiй учителю i друже, Про мене все це не байдуже. Життя з його скаженим шалом, З погонею за iдеалом, З його стражданням i болiнням I невгамованим сумлiнням, Життя — се двi противнi сили, Що мiж собою в бiй вступили. Одна з них — велетень-гнобитель, А друга — генiй-визволитель; Його двосiчна гостра криця Влучна, як з неба блискавиця; Але i велетень могучий В руцi тримає меч блискучий? Страшнi, тяжкi його удари, А ще страшнiш таємнi чари... Як маю я його цуратись Чи вiд ударiв ухилятись? О, нi! Я, взявши в руки зброю, Iду за генiєм до бою. Рубаюсь з ворогом, спiваю, В пiснях до бою закликаю Всiх тих, що млявi, чи недужi, Чи пiд укриттям сплять байдужi. I знаю я, що замiсть плати Мене чекають кари, страти... Та чи ж грiзний удар обуха Там, де буяє творчiсть духа? Одна хвилина раювання Там вiдкупляє всi страждання. Бо то чуття свобiднi, щирi Бринять у святобливiй лiрi. I прикро, як ураз зi мною Стають, немовби теж до бою, А справдi для пихи своєï З порожнiм серцем фарисеï I паперовими мечами Вимахують над головами. Хто кликав ïх? Чого ïм треба? Чи хробакам потрiбно неба? Нехай iдуть всi тi нездари На торговицi та базариï Нiкчемний крам, дрiбнi вигоди — От ïх найвищiï клейнодиi Але коли повсякчас битись, То серце може озлобитись. Охляти може, зачерствiти, Зав'януть, як без сонця квiти. Душа бажає скинуть пута, Що в ïх здавен вона закута, Бажає ширшого простору — Схопитись i злетiти вгору, Життя брудне, життя нiкчемне Забути i пiзнать надземне. Все неосяжне — охопити, Незрозумiле — зрозумiти! О, друже мiй, то не дурницi.— Всi тi щасливi небулицi Про райських гурiй, про нiрвану, Про землю ту обiтовану. Вони тягар життя скидають I душу раєм надихають. Чи все ж те розумом збагнути, Що дасться серцевi вiдчути? I чи можливо без утрати Свобiдний творчий дух скувати? I хто Поезiю — царицю Посмiє кинуть у в'язницю? Хто вкаже шлях ïй чи напрямок, Коли вона не зносить рамок? В нiй в с i краси кольори сяють, В нiй в с i чуття i змисли грають!.. До мене як горожанина Ставляй вимоги — я людина. А як поет — без перепони Я стежу творчостi закони; З них повстають моï iдеï — Н айкращий скарб душi моєï. Творю я ïх не для шаноби; Не руш, коли не до вподоби. I ще скажу, мiй славний друже, Я не беру життя байдуже. Високих дум святi скрижалi, Всi нашi радощi i жалi, Всi тi болiння i надiï I чарiвливi гарнi мрiï, — Все, що вiд тебе в серце впало, Не загубилось, не пропало... Моя девiза: йти за вiком I бути цiлим чоловiком!
IВАНОВI ФРАНКОВI


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация